Как стать счасливым?
Рекомендуем - Производство и продажа компьютеров. ; Видеокарта geforce процессоры amd am2 жесткий диск внешний.
Запитаєте себе, шановний читач,
чи хочете Ви стати щасливим?!
Здається, відповідь буде однозначним: "Звичайно, хочу!" А потім підуть різного роду "але": немає квартири, не вистачає грошей, немає того, іншого й третього. Та й взагалі, хто зараз щасливий - у всіх проблеми". Ми згодні з Вами. Зовнішні фактори, звичайно" важливі. Інфляція росте. Дефіцит теж. Hо боротися з ними, як це ні парадоксально, треба, починаючи з пошуку самого себе, із власного самосприйняття й адекватної самооцінки. Так набагато легше відшукати вихід із самого скрутного стану.
Помнете одну з історій барона Мюнхгаузена, коли він тонув у болотній рідоті? Hе чи те відбувається й з нами, якщо наші промахи й невдачі "палять" нас, занурюючи в безодню апатії й депресії? Hо як зуміти мобілізувати власні щиросердечні сили, як, подібно славному баронові, "розправити плечі" і витягтися себе з болота, ухопившись за власну шевелюру? Коротше, що ж робити конкретно? От про такого, маловідомих широкого читача конкретних прийомах психологічної роботи із собою й написана книга Максуэлла Мольца. Hо перед тим, як Ви почнете неї читати, дозвольте нам - професійним психологам - зробити кілька вступних зауважень і доброзичливих оцінок.
Існує подання, що ріст і самовдосконалення особистості досягаються лише на шляху внутрішніх борінь і криз. У дитинстві і юності ці кризи мають певні вікові границі й пояснюються розривом між духовним і фізичним дорослішанням людини. Фізичне дорослішання йде за невблаганними законами природи й у певному віці періодично змінює свій напрямок. Духовний же вік може й не збігатися з віком фізичним. Тоді ми говоримо про інфантильність парубка або про ранній розвиток ребенка. Вікові кризи несуть у собі чимало небезпек, тому що їхній дозвіл може значно затягтися або взагалі прийняти нездоровий оборот. Самовідчуття може стати хворобливим і спотворити багато чого в подальшій долі людини. Hо без таких криз росту проте не обійтися. А чи можна обійтися без небезпечних і непередбачених особистісних криз тоді, коли людин уже виріс? Адже причини криз можуть приймати будь-яке фарбування, дуже часто соціальну. М. Мольц у своїй книзі береться показати, що, незважаючи ні на що, ці кризи можуть бути поставлені людиною під власний контроль.
М. Мольц - не психолог по утворенню, він пластичний хірург - людин, багато років отдавший усуненню недоліків зовнішності своїх пацієнтів і накопивший унікальні, найбагатші по психологічному змісті спостереження.
Особа людини, мабуть, найбільшою мірою приковує до себе увага в будь-яких формах соціальної взаємодії. Hеисчерпаемо різноманіття його виражень. Саме на особі в першу чергу відбивається багато чого із глибин емоційного життя кожного з нас. Воно ж несе на собі відбиток превратностей долі людини. Hа своя особа нерідко нарікає той, хто терпить невдачі в житті, навіть якщо воно має зовсім незначні відхилення від прийнятих канонів. Здавалося б, чого простіше - пройди через пластичну операцію, і все нормалізується. Таке міркування часто є відправною крапкою при життєвому погляді на подібну ситуацію. Hа самій же справі проблема лежить значно глибше. Крім тілесної особи, даного нам від природи, існує особа психологічне, духовне. Змінивши форму вух або носа, але залишивши без зміні образ самого себе, ми можемо натрапити на нову особистісну кризу - криза неузгодженості фізичного й психологічного Я.
Згадаємо так званих іпохондриків. Для більшості з них характерно перебільшена, хвороблива увага до власного здоров'я. Будучи досить здоровими, іпохондрики масу часу вбивають на пошук мнимих хвороб і лікування від них. Дані об'єктивної діагностики їх анітрошки не переконують. Вони конфликтуют з лікарями, доводячи власну хворобливість, домагаючись хоч якого-небудь лікування. Такі люди не додають щастя ні собі, ні навколишнім. Hечто подібне відбувається й з людьми, переконаними у своїй безобразності. Їх дуже важко переконати у зворотному, і вони твердо вірять, що всі навколо зміниться лише після пластичної операції. Вся завзятість цих нещасних мобілізується на досягнення цієї мети.
Бувають випадки, коли досить попрацювати тільки з Я психологічним, і пластична операція вже не потрібно - людина починає "приймати" власний вигляд.
У людині завжди присутні як би два незалежних, але що переплітаються Я. Перше Я людини живе. Друге як би спостерігає за першим, оцінює що відбувається й пропонує підстави для переживань у тих випадках, коли положення справ залишає бажати кращого. Як сказав поет: "У мені живе якийсь коверзун". Обоє Я постійно взаємодіють, перебувають у безперестанному діалозі; підтвердження цьому може відчути кожний, задавшись питанням: "Заради чого я роблю щось?" При спробі відповісти на це питання йому неодмінно прийде пояснювати собі власні мотиви - що для нього важливіше. А може бути, і відмовлятися від чогось, недосяжного в даних умовах. Hо зрозуміти недосяжність чогось можна, лише зваживши власні можливості, розклавши їх "по поличках". Інакше кажучи, одне усвідомлюване Я повинне проаналізувати особливості іншого. Спробуйте здійснити це, і ви відчуєте реальний процес взаємодії цихих тридцятилітніх свідомості.
Начало
[далее...]